ЛІДЕРИ
1. Преамбула
20.02.2018* 17:50
Те, що зараз відбувається в Україні мені, безумовно, завдає біль. І не тому, що я безсилий брати якусь активну роль в сучасних подіях через свій вік (мені вже дев’ятий десяток років іде) і стан здоров’я (були інфаркти), а тому, що я розумію/знаю головну колізію цих подій, яка при озвученні її може бути прийнята іншими людьми як фантастична.
Так, давайте домовимося, що все, що я буду далі говорити, ви будете сприймати як фантастику. Тим більше, що я нічого доказувати не маю наміру, просто буде констатація, і не більше.
Чи маю я право щось говорити на порушену тему? Якщо враховувати якісь звання та іншого типу еполети, то я не маю такого права, бо я просто звичайна людина, до того ж ще і пенсіонер. Але!
У 1990 році, коли мені було 54 роки, на мою голову впало Розкриття Розширених Сенсорних Здібностей, а далі були: Контакт, Психогенний колапс, Богошок, Іспити, в тому числі і в Малих Лаврських печерах, Ініціація, навчання в «Космічному університеті», здатність Сенсорно діагностувати людей, території і події… Одним словом, я став езотериком, а моє життя почало іти по трьом сферам – реальна, полу-реальна і нереальна.
Перша сфера була карколомна і переповнена болем, друга – несподіваними Знаннями і відчуттям щастя, захвату та здивування, а третя – невіри, бо мені було неймовірно тяжко прийняти за правду те, що так чи інакше давно стало полем творчості фантастів.
Від життя в першій сфері я нікуди не міг дітися; в другій сфері, коли почала промальовуватися Правда, робив спроби уникнути виконання того, що мої колеги звично називають Місією, і мене за це Карали, то я повертався і провертався на круги свої; третя сфера подарувала мені Голос і здатність Спілкування за межами Реальності та мати вже звичне відчуття торкання до величчі Вищого Розуму.
Саме все це і дає мені право розказувати вам мою «фантастику».
2. Початок
Майже 2 роки я працював старшим науковим працівником в організації, яка займалася широким спектром організації безпеки України, у відділі, де більше половини співробітників були езотериками в різних галузях Нетрадиційності. Моя сфера була: сенсорна аналітика і систематика, прогнозування тощо.
У 1998 році Українська армія мала вже пік звільнення від розумних військових, а наша організація була навпіл військова, і тому, при вельми активному сприянню російських агентів, вона була ліквідована (до речі: на той момент в Росії існувало офіційно 5 подібних організацій), а її аналітики стали кістяком Центру Розумкова. Мої товариші порекомендували і мене в цей Центр, але для цього я повинен був пройти співбесіду із самим Розумковим.
- Вас чекають.
- А що мені говорити?
- Правду. Тільки правду. Про самого Розумкова і як ви бачите Нетрадиційний захист України.
І була моя зустріч із Розумковим. І сказав я йому правду. І була вона жахлива, бо я Побачив у нього рак, який йому поставили мої колеги/диверсанти. І я знав, що його можна врятувати. Навіть знав хто може його врятувати.
Він інтелігентно вислухав мене, ми мило поговорили, а на другий день мені було сказане, що я не можу працювати у Центрі, бо пенсіонер (62 роки тоді мав), хоча там і працювало декілька пенсіонерів.
Через місяць мені подзвонила та людина, що рекомендувала мене, і попросила, щоб я ще раз подивився стан здоров’я Розумкова. Подивився – нічого не змінилося. Тоді він і сказав мені, що у Розумкова скоро плинний рак… Через декілька місяців Розумкова не стало.
Ця історія приголомшила тоді мене: я ніяк не міг зрозуміти чому Розумков мені не повірив, чому був втрачений час. Довго бідкався з цим, поки, нарешті, мені не Підкинули ідею зробити Сенсорне Діагностування Розумкова з точки зору лідерства. Красива була ідея, але як її перетворити в системність, адже я звик все розглядати системно. І підказка прийшла, як завжди, несподівано: до моїх рук потрапила книжечка, яка була видана десь в Азіатських республіках СРСР, з назвою «Смерть у підніжжя трону».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2018
автор: Левчишин Віктор