Стомилася доня за день
-Мамо добраніч
-я пішла до кімнати
-спробую по спати
заснула міцно сном
вже й не чула
вибухів гарматів.
На ранок мати зайшла
- доню час вставати !
-сподіваюсь ти виспалась ?
- всю ніч десь неподалік
- падали гради.
Та доня не чула
сном вічним заснула
душа тіло лишила
ринула пташкою
в небо мила
В ночі осколок
тихо залетів у вікно до ліжка
тіло скрутилось із болі
клубочком мов кішка.
Сильно мати закричала
Підбігла, до грудей прижала
міцно доню обіймала
як в дитинстві колихала
її улюблену пісню співала
Кричала, ридала
-спи моя мила
-все уже по заду
Хотілось їй своє дитя холодне
хоч трохи зігріти
сльозами гарячими з болі
від крові обмити.
Гострий біль
врізався в сердеці
не можна стерпіти
в цю мить весь світ
став проклятим
їй не хотілося жити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778194
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 21.02.2018
автор: Ігор Український