Посеред моря нудьги та відчаю,
У холодних обіймах самотності,
Що стали надійними й звичними,
Ти шукаєш в щоденному мотлосі
Краплю відради і мить заспокоєння--
Таке вже було з тобою і з іншими--
Однак, це підступне роздвоєння
Не знеболює. І сум держить кліщами.
І не мають вже значення стреси,
Й буденні значні/незначні потрясіння,
І навіть у житті регреси /прогреси--
Ти в самоті, душа твоя-- в оціпенінні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2018
автор: Valentyna_S