Снігом укрились яблуні й вишні,-
По-весняному гарні і пишні,
Я споглядаю їхню красу,-
Чую і бачу нашу весну...
Була весна та біла-пребіла,
І я до тебе назустріч бігла,
Ти зустрічав мене завжди в саду,
Наші побачення в нім на виду...
Живі у пам"яті всі наші кроки,
Ми зустрічалися рік і півроку,
І об"єдналися ми у сім"ю,
І сад дзвенів нам наше: "Люблю!"
Швидко літа ті,на жаль,пролетіли,
Ми свою старість удвох вже зустріли,
Зросли і діточки наші,й онуки,
Вишня і яблуня у шибку стука...
Я у садок наш ходжу вже без тебе,
Бо в небеса відійшов ти від мене.
Вишні і яблуні в нашім садочку,
Вже розгубили диво- листочки...
Сніг ось скрипить під ногами у мене,
А мої мрії й думки знов про тебе,
Хоч біля мене тебе вже нема,
Та любов вічна і нині жива...
Яблуні наші і груші,і вишні,
Хоч постаріли,та все ж іще пишні...
Мовчки стрічають щоразу мене,
Сум,як і в мене, у них не мине...
А я дітей і онуків чекаю,
Ще,слава Богу, вони приїжджають,
Я їм назустріч із радістю йду,
Як і тебе,я їх дуже люблю...
Будь же спокійний,мій рідний і любий,
Ми тебе тут, на землі, не забудем...
Вже посадили в садку виноград,
Тож не зів"яне ніколи наш сад!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778279
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2018
автор: геометрія