Коханий, присядьмо на дорогу,
На хвильку прихилюся ще на плече.
У серці стисну щем і тривогу,
Вона зрадливо у грудях так пече.
А за вікном лапатий, чистий сніг,
Відбілює сторінку злого часу.
Якби могла, спинила б той потік,
Війни безжальну та лиху гримасу.
"Пора іти, а ти радій життю,
Я боронити буду сміх твій, спокій".
Причулось в тиші мовлене: " Люблю".
Храни Господь! Світ на війні жорстокий.
22.02.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778402
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2018
автор: Валентина Ланевич