Набубнявіли в серці березневі надії,
Вже весна завітрила ніжно помахом крил,
Сивий янгол старенький, рубцюватий на спині,
Тче тканину широку з хмар для синіх вітрил.
Посміхаючись мило, Бог з малечою грає,
Серафими й Престоли мед із пасіки п`ють
У сагайдак, Купідон, мовчки стріли складає,
Для закоханих пані, що любов вічну ждуть.
Набубнявіли в серці мої сонні ще ноти,
Прагне пісню співати зачерствіла душа,
Очі дивляться в небо, розум просить погоди
Й ніжних променів сонця для ожини-куща.
Пахнуть пристрасно жовті та бузкові іриси,
У золотистих жучків танці шлюбні вже йдуть,
А на березі десь, уздовж гуцульської Тиси,
Білі скромні нарциси між травою цвітуть.
Я вдихну аромат цей березневого саду,
В черешневих бурульках погляд свій утоплю,
Мабуть янгол лиш знає мою істинну правду,
Чом так щиро весну цю, гейби жінку, люблю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778405
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.02.2018
автор: Ярослав Ланьо