З легкого подиху вітру – мецо-форте.
Із дощу весняного – мецо-піано.
У літній зливі – октави, септими.
Жовтнева жирандоль - сонячне сопрано.
На білім полотні із різьблених словес
Мандрують світом вічні менестрелі.
На долоні золотого листопаду
Малює осінь пастельні акварелі.
І так галантно каприз торкає серце
Мелізмами глибоких почуттів.
У пісні на крилі віолончельне скерцо.
Душа маестро - із зоряних світів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778491
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.02.2018
автор: Марічка Волошка