В чистім полі дві тополі І стрункі вони,і гожі,
розмовляли між собою, і як сестроньки похожі,
одинокі у них долі,- і коханих вони мали,
нема щастя ні в одної... та все ж щастя не зазнали...
Одна з вітром заручена,
друга з дубом обвінчана...
Вітер свою обнімав
і на другу поглядав...
І на дуба вітер злився, Вітер небом хмари котить
ламав гілля і рвав листя, і на дуба злом все гонить,
і хребта хотів зламать, снігом сиплять хмари ті,-
дуб не думав уступать... зі злобою в завзятті...
Опирався дуб щосили,
та зламав той вітер крила,
дуб тихенько застогнав
і на землю мертвий впав...
Вітер з радощів плигав, В чистім полі дві тополі,
і тополі обіймав... розмовляють між собою,
А на ранок все покинув стали тихі і сумні,
і на захід десь полинув... та й без милих чарівні...
Ті тополеньки обидві,
хоч сумні, та усім видні...
Хто не йде,їх не минає,-
про своє розповідає...
І тополі усім раді, В чистім полі дві тополі,-
і стоять,як на параді, дуже схожі у них долі...
додають усім краси, І сьогодні ждуть весни
і наповнюють снаги... повні світла і краси...
І в жінок бувають долі
схожі дуже на тополі...
Не ламають їх вітри
ні за якої пори...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778630
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2018
автор: геометрія