Життя – стрімкий над прірвою політ,
А іноді над неспокійно-грізним морем,
Коли війни вітрами шаленіє світ
Й земля не може звикнути до горя.
Життєвий шлях людини непростий,
Він непідвладний слабкодухим, кволим,
У ньому поряд і людське гірке «прости»,
І вічні пошуки зрадливої підкови.
Життєвий лан… У кожного він свій,
Де жнуть усі своє магічне жниво:
Один стомивсь раніш, а інший посивів,
Поки останній сніп поклав на власній ниві.
2.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778678
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.02.2018
автор: Ганна Верес