Струджена зима

Крізь  небо  просівається  зима    
В  малечих  співах  бджілок-сніжок.    
Укриває  ніч  в  пухнату  піну    
І  кучугурить  море  стіжок.

У  снах  блукає  місто,  а  село    
Іще  дрімки  стрічає  з  лісу.    
Дороги  спозаранку  замело,
Й  тому  сніги  ногами  місить.    

Закоцюблий  в  старій  лівреї    вітер    
Довго  гріє  крила  в  димарі.    
Хтось  небозвід    увесь  від  зірок    витер  —    
Унизу  гарують    ліхтарі.  

Зимі,струдженій  нічним  безсонням,
Вервечки  маряться  овечок.
Розтяглась  по  всьому  підвіконні-
Надворі  їй  самотній  лячно.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778740
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 24.02.2018
автор: Valentyna_S