У ТУ війну, у Другу Світову,
Сама земля волала допомоги.
Мета народ спаяла у сім'ю:
- Усе для фронту! Все для перемоги!
Війна й сьогодні, люди, стугонить,
Їй байдуже: чи "наша", чи "не наша":
Червона кров Вкраїни цебенить,
І піниться від ненависті "Раша".
Які хто плани цього будував,
Запізно зрозуміли ми, напевно.
Якби ж народ вкраїнський не дрімав,
Не дав би так ганьбити Матір кревну.
А ми, як мудрі кажуть, хто куди:
Хто в лісі, ну, а хто - в сусідській стрісі:
Бо хтось в окопах гибіє в журбі,
Хтось ситий зад свій гріє - в "рай" вознісся.
Бо ми ж такі: набити б швидше рот,
"Баблом" успішно-хитро запастися...
Перемогти ж зуміє той народ,
Що зможе у один кулак зростися!
І щоб усі - чи "бос" ти, чи батрак -
Іде ж війна: працюймо до знемоги.
Злодюг - у тюрми! Кличе рідний стяг:
- Усе для фронту! Все для Перемоги!
І годі скиглить: - Устаєм з колін...
Так, до Свободи - тернами дорога.
Ти українець? - В тебе клич один:
- Усе для фронту! Все для Перемоги!
Ця Перемога - двері у життя,
Й коли у світі запанує тиша,
Зітхнуть спокійно мати і дитя,
І райдуга заграє найясніша.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778741
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2018
автор: Світла (Імашева Світлана)