Черпає кімната темряву знадвору,
Як гадюки, сповзають додолу кути.
Лише тиша говорить, дзвінко говорить
І скручує звуки у ватяні жмути.
Раптово свій жмут розпустив нічний потяг--
Викашлює гугіт із залізних грудей.
Щораз лунко і чітко, мовби по нотах,
Розриває напругу і будить людей.
Знов розриви повітря стягує тиша,
Зшиває докупи —і вже б’є у набат.
Аж ранок нарешті її заколише
І найперші акорди пташиних токат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778779
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.02.2018
автор: Valentyna_S