Кричить душа, а серце плаче-
Все навкруги уже зіграло проти мене..
Усе розбилося, неначе..
Неначе на війні , а може проти себе?
Можливо, я сама війною проти всіх-
Непоко́рена, незламна, вільна..
Та іншого життя не бачу, я не з тих
Хто піде́ за стадом, амбіційна..
Горить ще кров моя, і поки..
Не згорить вона дотла,
Не зламають , буду я боротись
За щасливе майбуття..
Не дозволю неповаги, не дозволю!
І нехай ця боротьба буде важкою..
Не прощу, хто ранив сильно душу мо́ю,
Кара Божа, буде й вам такою!
І не смійте ви мене ламати,
Ви хто в моїй долі, герої??..
Лише ті, хто запустив гармати
В полі бою, де я була без зброї..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778802
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 24.02.2018
автор: Hot_girl