Ти божеволів від мого волосся,
Як ти казав, що пахло молоком.
І так світились очі від любові,
Я в них тонула довго і давно...
Ти не забув мої обійми,
Мій сміх і сльози, навіть сон.
Ти дарував мені надію,
Що встигла не одне життя зломить.
Ти відчував мої душевні стони
За це дарую до землі уклін!
Ти став ріднішим ніж на небі зорі
Нехай і досі ще вогонь горить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778841
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2018
автор: Гончаренко Олександра