Я стаю все дедалі складніший.
Не вкладаюсь думками в слова.
Як знайти для думок таких нішу,
Коли з ними - квадрат голова.
Все так криво, збудовано п'яно,
На конфлікті тримається світ.
Щосуботи вкривають "поляну",
Щоб не мити взуття від боліт.
Краще все це запити-забути,
Будь-що буде, хай діти метуть
Всю цю суміш із бруду і рути,
Може внуки колись заживуть.
Так батьки доживали за кимось,
Так тепер доживаємо ми.
Та ще й горді такі, що й не снилось.
Може вистачить досі пихи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778881
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2018
автор: Андрій Конопко