Лікарська палата.
У мене безсоння.
То мабуть розплата
За сивії скроні.
Не жити два віки.
Так світом вже стало.
І хоч які ліки
Та все жити мало.
Зозуля вгадала
Рокі і часи.
Життя вдосталь дала
На справи усі.
Хоч жити сто років
Кажуть часу мало,
А для мого строку
То й запасу дано.
25.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778907
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2018
автор: Євгеній Рослик