Куди ж піти аби розвіяти ці чари,
Де нині попросити порятунку?
Чи може досить буде для зняття омани
Одного в губи ніжного цілунку?
В якім краю тепер, мені тебе шукати?
Ця темна ніч вже скована снігами,
Я, вкотре, вийду із натопленої хати,
Замерзлими лушпарячи ногами…
Злітають іскри жовті з комина на небо
І губляться в мереживах сузір`я…
До тебе нині, як до полюсу далеко,
Й хурделиця взялася за подвір`я.
Немов скажений демон, у чотири боки
Не дивлячись, що сутінки нависли,
Мете снігами вітер сплутані дороги,
Щоб стежки, що вели до серця зникли…
Хурделить пам`ять моя, вовком душа виє,
Бурульки льоду з стріхи нависають,
Чому кохання ніжне, грішну душу гріє,
Думки ж в повітрі наче замерзають?
В якім краю тепер, мені тебе шукати?
Вже котрий рік хурделиця між нами,
Я знову мерзну на порозі біля хати,
Шукаючи стежинку між снігами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2018
автор: Ярослав Ланьо