Усі ми грішимо в житті потроху,
Коли ведемо із сумлінням торг,
Тоді нечистого прорізуються роги,
Як зневажаєм вічну мудрість тор
І забуваєм, що бува повтор.
Ми часто мріємо про світлу казку,
Коли навколо чорна чорнота,
Й зустрівши на шляху приємну маску,
Вважаєм, що людина та свята,
Забувши, що є світ. То – суєта.
Частенько ми блукаємо по світу,
Згубивши власні пройдені стежки,
А там – тріщить мороз посеред літа
І шлях в нікуди – темний, надважкий.
Давайте, люди, не блукати – жити!
11.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778944
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2018
автор: Ганна Верес