КАЗКА
ВУДІ ПОЛ ҐРЕЙ
ЧАСТИНА СІМНАДЦЯТА.
НАЙНИЖЧА ТОЧКА СВІТОВОГО ОКЕАНУ
Я з острахом очікував пробудження своєї онученьки після учорашніх драматичних подій. І яке ж здивування мене вранці очікувало, коли Настуся, наче нічого й не відбулося весела й у гарному настрої зустріла мене у їдальні.
-«Доброго ранку, любий дідусю! З нетерпінням очікую плани на сьогоднішній день.»
Я вирішив, що не варто нагадувати, про жахливі події, котрі відбулися напередодні.
-«Доброго ранку, ластівочко моя! Бачу, що ти у чудовому гуморі, і, готова до продовження нашої подорожі. Так ось, одразу ж після сніданку ми повинні розпочати підготовку приземлення в найнижчій точці світового океану.»
-«Чудово! З нетерпінням буду очікувати на цю хвилюючу мить. А що, цікаво, у нас сьогодні на сніданок, хотіла б я дізнатись?»
У цю ж мить, неначе, справді, з під землі, перед нами з’явився «шеф».
-«Я сьогодні вирішив Вас приємно здивувати. І так, на десерт у нас буде свіженька полуниця. Сподіваюсь, Вам сподобаються вареники з черешнями. І нарешті – коронне блюдо- налисники з запеченими яблуками. З напоїв у Вас сьогодні буде фреш з апельсинів, ківі, та мандаринів.»
Настуся була просто у захваті.
-«Відверто кажучи, я й не сподівалася, що наші друзі-помічники такі вигадливі. Щиро дякую усім!»
Ми мовчки, з великим апетитом з’їли приємний ранковий сюрприз.
-«Настусю, люба! Підходить дуже відповідальний момент. Ти, очевидно, звернула увагу на те, що за склом ми не бачимо звичних мешканців океану. Справа у тому, що ми опустились нижче позначки 11.000. метрів. До кінцевої цілі нашої подорожі залишилось трохи більше 500 метрів. Мушу сказати, сонечко, що ми повинні бути готові до будь яких несподіванок. Я сподіваюсь, що у нас все обійдеться без будь-яких ускладнень, та усе ж ми повинні бути на готові. Сподіваюсь, я тебе не налякав, рідненька?»
-«Зовсім ні. Я не з боязливих.»
-«Ось і гаразд. Боюсь, що нам усе ж прийдеться сісти на свої місця й пристебнути паски безпеки.»
-«Звичайно, дідусю! У цей відповідальний момент, я думаю, що краще тобі продовжувати виконувати обов’язки капітана нашого корабля.»
-«Дуже слушно, мила моя!»
-«Увага! Наш корабель опускається до позначки 11 тис.521 м.
От, халепа. Щось пішло не так. Тектонічні плити, раптом зрушилися. Нам слід негайно звідси забиратись, щоб нас випадково не розчавило. Я беру керування батискафа на себе. Сподіваюся, мені вдасться безпечно вивести наш корабель на безпечну глибину.
Так, на щастя, усе обійшлося, і , ми можемо спокійно підніматися на поверхню.»
Ми з Настусею, затамувавши подих, очікували, коли ж небезпека залишиться позаду. Так і вийшло.
-«Усе гаразд, Настусю. Я знову довіряю тобі керувати нашим чудовим казковим кораблем.»
-«Ти упевнений дідусю, що це безпечно?»
-«Абсолютно!»
- II –
20:00 – 22:00 25.02.2018 Івано - Франківськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779035
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2018
автор: Woody Paul Grey