Майстер йшов по курній дорозі,
Їх багато було у житті
Але раптом, спинився на розі,
Бачить, камінь лежить на путі.
Зрозумів, це дарунок від долі,
Нахилився з собою забрав.
Довго-довго його роздивлявся,
Довго-довго його шліфував.
Він обточував гострі грані,
День і ніч свою душу вкладав
Одягнув у багату оправу
Всьому світу його показав…
Кожен скарбом таким милувався:
«Самородок, це, цінність, краса…»
Йому оди усі співали
і підносили під небеса…
Виставкові найкращі зали
Справжня витонченість і шик
Призи, премії і медалі…
́́́́́І до слави такої він звик…
А про майстра усі забули,
хто роками талант плекав
Хто в самотності і в тривозі
Довго-довго подяки чекав.
І подумав майстер: Що б сталось?
Якби, дуже давно у житті,
Обминув на дорозі той камінь
І залишив в піску на путі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779043
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.02.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч