Зігрітий ніжністю, під ковдрою з бавовни,
Живіт Твій збуджений метеликів плодив,
Й Амур-кохання янгол, давній друг знайомий,
З плеча, про пустощі, на вушко говорив.
У кріслі-гойдалці, сумуючи за щастям,
Під тихий ритм сливових гілочок в саду,
Вустами стиглими торкнувшись до зап`ястя,
Ти заколисувала біль свій і хандру.
Там срібна осінь колихала павутиння,
Густі мережева плела із Півдня в Схід,
І жовтим листячком оголеного гілля,
Заквітчувала, візерунком, старий пліт.
Співали пристрасно в душі ліричні барди,
Кружляли спогади навколо твоїх скронь,
І втаємничені думки, мов дивні скарби,
Холодним золотом, чіплялися долонь.
Зріднилась ковдра жовта з листями сухими,
Все навкруги була казкова Шамбала
І в сни відверті, що колись тобі наснились,
Уява спогадів, коханого вплела.
І в тій уяві, розливалась пристрасть морем,
Від крил метеликів всіх барв, живіт тремтів…
Пробач, що серце твоє познайомив з болем,
Я лиш зі щастям подружити вас хотів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2018
автор: Ярослав Ланьо