Я вже стомився, і розкурив цигарку,
Дим заклубився, й залишив сизий слід,
Й згадалась розповідь про дівчину Одарку,
Що ще колись розповідав мій дід.
Коли репресій затихла молотарка,
Коли від голоду оклигало село,
Жила в Калинівці така собі Одарка,
Й гарніше дівчини в окрузі не було.
Та дівка не пишалася красою,
Та якби знала, що життя піде не так,
Пішла б кудись, замівши слід косою,
Чи краще б народилась між собак.
Ой як недовго світом милувались,
Бо знов з цепів зірвалися собаки,
Від«чорних воронів» вже люди не ховались
Німецьких танків задзвеніли траки.
І ось війна, й фашист зайшов до хати,
Й нахабне тіло звалилось на красу
Врятуйте люди - крикнула Одарка
І закусила сплетену косу.
А вранці ще до сонця сходу,
Як з відрами місцевий люд збиравсь
Біля криниці, де набирали воду,
З Одаркою ніхто вже не вітавсь.
Так і жила сама собі Одарка,
Й несла колючий терновий свій вінок
Тепер німецька продана вівчарка,-
Так називали зґвалтованих жінок.
Живої сили висохли озерця,
Змарніла вся від горя й каяття,
Насмілилась, й приклала ніж до серця,
Та в животі забилося дитя.
Й почувся з лона тихий-тихий голос-
«Не треба, мамо, ми і так помрем
Давай з’їмо он той пшеничний колос,
Давай іще хоч трішки поживем».
Стихла стрільба, замовкли канонади,
І десь далеко покотилися бої,
І до Калинівки, до бувшої сільради
Невдовзі повернулися свої.
Душа болить, а серце тисне й мліє,
Що наробила проклята війна?
Ось хто врятує, ось хто пожаліє,
Хто врозуміє в чім моя вина.
Схрестивши руки вибігла Одарка,-
Мої рідненькі, тут таке було!
«Ну що, німецька довбана, вівчарка,-
Камінь на шию і вкинуть в джерело».
Такий наказ, коли воєнні дії,
Той командир тримався молодцем,
І до колодязя із каменем на шиї
Бідну Одарку вкинули живцем.
Одарка схлипнула і проковтнула воду,
Чому життя пішло зовсім не так?
Така ціна, і за красу й за вроду,
Чи краще народитись між собак?
Давно дотліла скручена цигарка
Й від диму вітер геть розвіяв слід,
Взяла й згадалась дівчина Одарка
А заодно і мій любимий дід.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779129
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.02.2018
автор: Вишневецький