Виріс я на Придністров’ї
В Прибилові тому.
Вчився там у старій школі
Не далеко дому.
Як сидів я на уроці
Стеля завалилась.
Бачив я, як в тому класі,
Проводка накрилась.
Не хотілось вчитись в школі
Так собі,нічого…
Всіх любив я дуже,дуже,
Лиш себе самого…
Не любив я так нікого,
Як ту мову нашу,
А тепер із мови тої
Зробили вже кашу.
Люди,добрі!Схаменіться!
Мову всі не знають,
Як ідуть до магазину
По-руськи питають.
Наші славні чиновники
Заводи закрили.
Ще й до того в нашій раді
Усе розвалили.
То ж зберімся,вже сьогодні,
На суд бюрократів.
І поставим перед ними
Оті,страшні ,,грати’’.
Ну,а зараз тобі я скажу
Моя рідненька,Україно,
Борюся за тебе-не брешу
Сьогодні,завтра і щоднини.
05.10.1997р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779304
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.02.2018
автор: Володимир Олійник