Мені знов приснився сон,
так не раз бувало...
Прилетіли сто ворон
й на подвір"ї стали...
Ураз стихло все кругом,
хоч і вітер віяв...
А з-під снігу полотном,-
щось білим біліло...
Придивляюсь я у сні,-
голубок біленький,
щось сказать хоче мені
голоском тихеньким...
Захотілось мені встать,
до голубка вийти,
та нема де сили взять,
що ж його робити?..
Я рвонулась зі всіх сил,
скрипнула зубами,
спалахнуло сто світил,
поперед очами...
Якось таки встала я,
до вікна добігла...
ні ворон, ні голубка,-
я там не узріла...
Більш заснуть я не могла,
думала,гадала...
Чи це сон, а чи мара
мене налякала...
Чом приснилися ворони,
що вони віщують?
Чи життєві перепони,
а чи лихо чують?..
Хто той білий голубок,
що хотів сказати?..
Все боліло від думок,
боялася спати...
А можливо голубка,-
доля мені слала?
Передбачить щось могла,
й від біди ховала...
І забути про цей сон
я ніяк не можу,
він узяв мене в полон,
так й живу в тривозі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779332
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2018
автор: геометрія