ЗАЛЕБЕДІЛИ МОЇ ЛІТА

ЗАЛЕБЕДІЛИ  МОЇ  ЛІТА
Залебеділи  ,мої  літа  птахом  в  небо  синє...
замайоріли  білосніжним  цвітом  під  зорепадом,
зашелестіли  зеленим  листям  на    тополині-
 і  закружляли,  наді  мною  золотим  листопадом.

І  біжить  швидко  час,  над  квітучими  берегами...
чую  ,шепіт  хвиль  ,як  тече  гомінка  ріка-життя...
у  спогадах  іду  ,де  моя  весна  зоряними  стежками-
де  в  дзеркалі  -водичці  відзеркалює  моє  літо  іздаля.

Там  у  тихім  раю,  у  затишку  зорить  квітуче  сузір'я
чорнокий  вечір  ,так  ніжно  обіймає  за  плечі  мене
 засіває  зорепад-щастя  на  батьківське  подвір'я
і  зоря,  веде  де  колосяться  жита  під  небо  голубе.

Тут  сонцю  усміхаються  роки  немов  пишні  пави...
 у  вікні  ,ясним  променем  звеселяють  душу  мою
я  заблукала,  в  казковім  царстві  в  росяних  отавах
і  на  калині  слухаю,  як  співає  соловей  пісню  чарівну.

Тут  солов'їна  мова  дзвенить  струмочком  дзвінким...
в  п'янких  пахощах,  лілового  бузку,  як  дитя  -щаслива...
в  рідній  стороні  відчуваєш  голос  землі  святим-
із  за  спиною  ,за  плечима  виростають  у  тебе  крила.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779347
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.02.2018
автор: Чайківчанка