Мене проводжають мамині сльози—
Це котиться сум по любім обличчю.
Спинити тобі їх, рідна, не в змозі —
Дорога знову, на жаль, мене кличе.
Я маму свою ще раз обнімаю,
В долоні беру натруджені руки.
Ще довго ридати буде, я знаю,--
Нелегко обом прийняти розлуку.
До мами уста мої усміхаються,
Хоча клубок жалю стискує горло.
На мене чекай, голубонько,страднице,
Мене дочекайся, сивая горлице.
Чужі за вікном поблимують села:
Обійстя, сади, чиїсь батьки й діти.
А бачу журливу і невеселу
Матусю свою одну коло плоту…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779367
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2018
автор: Valentyna_S