Оголені плечі, де локони плавно виводять шляхи для цілунків.
Ох, скільки у ній ти спокуси й незайманих бачиш, тривог.Пригорни
Так міцно до своїх грудей і не смій відпускати її.З-за лаштунків
Минулого дня, опускається ніч вся чорніше землі і не сни
Вам дарує вона до весни...
......................а інтиму терпкий аромат...
Лине тремтливо долоня твоя по лініях стегон й колін.А вона
У ритм із руками твоїми мов лань вигинає тендітний свій стан.
І скромно зриває із губ солодко-п'янкий еліксир.Де наче струна
Тихо бринить у долонях твоїх.А нічка нишком опустить туман.
І обох вас охопить дурман...
......................тих одвічно- чарівних сонат...
На подушці вуаль
Мов прозорий кришталь
І зімкнуться від палкості губи
За вікном магістраль
Ви спивайте грааль
Повен трунку, солодкої згуби
І безцінні слова
Ти жива й не жива
Наречена його- панна серця
І пора снігова
Як самотня вдова
Тихо заздрила вам через скельця
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2018
автор: Процак Наталя