Тобі, моєму космосу

Ти  такий  геніальний
такий  безмежний
так  любити  людей  не  зміг  би  ніхто
і  з  віри  твоєї  можна  було  б  зросити  пустелі
і  весь  світ  підвести  до  незвіданих  світу  висот

Я  б  для  тебе  створила  найкращі  сонети
якби  крапля  від  генія  
була  в  моїй  крові
Я  б  тобі  всі  у  ряд  розкладала  планети
Якби  тільки  змогла  ще  писати  колись  тобі

Геніальність  твою  оспівала  би  ретро-піснями
Якби  вміла  співати
бо  ти  вартий  співу  з  казок
Та  між  нами  вже  зорі  і  небо  твоє  між  нами
Тільки  космос  і  запахи  давніх  книжок.

Ти  міг  все  та  ніколи  не  вмів  любити.
Так  брехав  читачеві  
заради  привабливих  влучних  строф.
А  любов'ю  твоєю  можна  було  би  війни  спинити
і  з  рук  демона  змити  начисто  кров.

Ти  такий  неймовірний  
такий  натхненний
Та  нехай  таким  дивом  тепер  надихнеться  Бог
Я  старатимусь  жити  по  правді.  Чесно
Щоб  отримати  шанс  ще  колись  говорити  вдвох.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779425
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 28.02.2018
автор: Amaranta