Розважалися боги.
Добре напідпитку,
Озирнулись навкруги:
Угледіли...литку.
Нічогенька, так собі
Кругла до коліна,
Вище краща, далебі,
Пухка, як перина.
А солодша від безе,
Бо рожева й стигла,
Комусь точно повезе,
І слина побігла,
Чи вино поза вуста?
Мастить око ласо...
Бог - істота непроста,
Попри хміль і ляси.
Жінка в травах прилягла,
На кущі - кофтина, -
Кров у голову: бла-бла...
Гатить безупину.
Тягнуть руки за плече,
Чи за що дістануть,
Видно так вогонь пече,
Ніякої шани.
Про Олімп давно забув,
Як заліз у нетрі.
Ніс ту литку на горбу...
Голою? - у светрі!
Зачепилася чомусь,
Та ганчірка й тисне
Він її то чмок,то кусь,
Ніби не зумисне.
Так вже палко обіймав,
Шалом оповитий,
А вона, хоч і "німа",
Обіцяла вбити.
Прохмелів, аж ніц нема...
Персефона, чи кума?
В голові думки сторчма!
Менше треба пити.
27.02.18.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2018
автор: Ліна Ланська