Відболіло. Упало додолу холодним дощем.
Проникло у землю крізь тріщинки у асфальті.
В розхристаних грудях залишився трішечки щем,
схожий на післясмак із гірчинкою. У сум'ятті
думки в голові, геть не знають куди їм піти.
Хоча серце давно пояснило усе лаконічно:
взимку під снігом не можуть квітки розцвісти,
І тулити квадрат в коло - то геть не логічно.
А шаленим думкам все ж кортить учинити бунт.
Їм би мрії, немов стрічки, в волосся вплітати.
Їм би знову відчувши всю силу любовних пут,
навіть глузду наперекір, високо літати.
...Як завжди, пори року невпинно по колу ідуть.
Зрозуміти б - на фініші ми чи знову на старті.
Відболіло. Сльозами додолу...Та знову ростуть
ніжні маки червоні крізь тріщинки у асфальті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2018
автор: Юлія Сніжна