Усе уже пройшло, усе уже забуте,
І теплий потиск рук, і поглядів тепло.
Нічого не було, хоча й могло би бути,
Нічого не було, нічого не було.
Життя воно таке, таке неповториме,
Завжди є в ньому все, і радість і печаль.
Мов риба в тонкий лід, у серце бились рими,
Нічого не було, один лиш тільки жаль.
За днем минає день, минає мить за миттю,
Буває часто так, що серце защемить.
І думкою життя прошите наче ниттю,
Нічого не було, від того і болить.
Я знаю що тебе не можна не любити,
Та спокій річ така – його не купиш ти.
Його на раз в житті лиш можна загубити,
Його за все життя так можна й не знайти.
2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779513
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2018
автор: Мартинюк Надвірнянський