Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777609
Чи ці бурульки - до весни,
якщо земля ще бачить сни,
дрімає під зимовим сонцем
і уночі тріщать морози?
Це - лютий, а він бокогрій,
бік дерева удень зігрій,
вдень уже танутиме сніг,
сніжки з дерев кидаючи до ніг.
Із сніжних колобків – бурульки,
ростуть удень і танути почнуть,
вдень в льодяному склі блищить,
а уночі - із ліхтарем на мить.
Тут ліс сосновий і поляни
іще дрімають вранці-рано,
і кличуть прогулятись із собою,
може зустрінуться з весною?
Поміж дерев – небес блакить,
небо весну пригадує за мить,
хоч вдень весною забринить
і сонце поміж хмар блищить.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780685
13.02.2018.
Фотографії Ігора Винниченка:
“Бурульки – до весни?”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10208639493024312&set=pcb.10208639495744380&type=3&theater
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779574
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.02.2018
автор: Светлана Борщ