«Мені б не розминутися з дощами, із першим пагоном у борозні.»
Окрилена «Бажання»
Вже місяць лютий… Землю вкрило снігом.
Це - сивина старенької зими.
Чи стане зустріч наша оберегом?
Чи затаврує на душі стигми.
Такий туман із снігу! Вітер – в очі!
Інстинкт прадавній…Стежки замело.
Чи ти чекаєш зустріч цю охоче?
Чи будеш йти стихіям всім назло?
А час, як губка. В ньому зими й весни.
У ньому шум словесної війни…
Вже скоро, скоро лід розтане, скресне…
А час проходить, як не поверни.
Я все тверджу: «Не збитися б з путі…
Мені б не розминутися з весною…
У часі, просторі, словесній марноті
Мені б не розминутися з тобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779586
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2018
автор: Валентина Курило