Я так хочу про тебе писати,
Про дитинство твоє непросте.
Та не знаю із чого почати,
Як мені розказати про все.
Я, напевно, почну із домівки,
Що в колгоспнім стояла садку,
Де весною біленька голівка
Появлялась у кожнім кутку.
Де ходили удвох із сестрою,
Забавляли себе як могли.
І у копанці, там під вербою,
Дні щасливі шалено пливли.
А матуся в цей час на роботі,
Ви до неї ходили туди.
Відчували її ви турботу -
Пригортала до себе завжди.
Така добра була в вас матуся,
Що не знали ви з нею біди.
І не думали: дні ці минуться
Та дитинство піде назавжди.
Не минули сирітства сумного,
А життя все пішло шкереберть,
Кольори із дитинства ясного
Відібрала матусина смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779606
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2018
автор: Ольга Калина