Зима сліди ховає в заметілі,
Парчеві покривала розстеляє.
Мовчать неторкано замети білі,
Велично й пишно чистий сніг лягає.
І світ навкіл - неначе на долоні:
Весь непорочний, світлий і відкритий,
Такий безгрішний в сніговім полоні,
Ніде ні бруду, ні сміття не взріти.
Та скоро сонце щиру правду скаже,
Покрови зніме владною рукою,
Й весна прийдешня явно всім покаже,
Хто де забув прибрати за собою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779687
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2018
автор: Ірина Васильківська