Будить птаха весну щебетанням,
Зазиває в край вона тепло,
Щоб душа зігрілася коханням
І воно, щоб ніжно розцвіло.
Спить весна, неначе Білосніжка,
Чародійний випила напій.
Весело зимі, що грає в сніжки
І кружляє з нею сніговій.
Уночі морозами лякає,
Посилає з Півночі вітри.
Ось такий вона вже гонор має,
Любить свято, блиски в мішурі.
Перший день весняний - та несхожий,
Він на той, що був у нас торік.
У зими в снігу він - непогожий
І вона продовжила свій вік...
Вірю я, що тепле, ніжне сонце,
Доторкнеться променем землі.
З'явиться весна в моїм віконці
І зима поклониться її...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779688
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)