Спалахнули свічки на каштанах,
І черемха біла наче сніг,
А до мене, чомусь, так неждано,
Надвечір’я стало на поріг.
Приспів
Осінь мчить на конях,
Сивина на скронях,
Жовта заметіль навкруг мете.
Незабутнє літо,
Сонечком зігріте,
В серці моїм літо золоте.
Пролетіли, наче мить жадана,
Молоді літа як не було.
Ой чого, чого ж , чого ж так дуже рано,
Тепле літо стало на крило
Нагадають клени жовтим листом,
Що мине усе, на жаль, мине.
І роки мої, немов намистом,
В позолоту осінь одягне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2018
автор: євген уткін