Багато було бардів при Союзі,
А от Висоцький був лише ОДИН!
Мав голос не Лоретті й не Карузо,
Та в душі проникав, до їх глибин…
Співав він як і жив – несамовито!
І кожна пісня дихала життям,
В них просівав він неначе через сито
Усіх і вся, відсіюючи шлам…
Умів Маестро скрізь дійти до суті,
Як альпіністи до гірських вершин,
Де холодом і кригою все скуте
Й відлуння провокує схід лавин…
Була в його житті і Берегиня,
Марина Владі, хто ж її не знав?!
Було й доносів стільки, як лушпиння,
Тож КГБ прискорило фінал…
А вздовж дороги ліс стоїть густий
І стрімголов мчать вередливі коні,
А Висоцький сьогодні все ж такий,
Дуже близький, старий знайомий…
Приспів:
Актор і поет,
Співак і композитор,
В Висоцькому квартет
Цей жив, неначе вихор…
20.12.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779774
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 02.03.2018
автор: Віктор Погуляй