І знов моя програма збій дала.
Свідомо - вбік з наміченого курсу.
Чи страшно? Так. Вертатися? Не треба.
Розправила неспішно два крила,
прислухалась до дихання та пульсу -
і з розмахом увись в обійми неба.
І знов в польоті захопило дух.
І сльози на щоках - то сліпить сонце.
Чи страшно? Так. А раптом спалить крила?
Хмаринок ніжних сніжно-білий пух
милує око. І тріпоче серце,
в такій п'янкій присутності Світила.
І знов дивуюсь я його теплу
та силі благодатній, чарівній.
Чи страшно? Так. Світанку знову бути?
Вдивляючись у раннішню імлу,
себе я закликаю знов до дій.
Розправлю крила розірвавши пути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779788
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2018
автор: Юлія Сніжна