Моїй так холодно душі
І вона плаче, мов дитина,
Як заспокоїтися їй?
Війна ж турбує в Україні.
Із матерями ділить біль,
Сини яких пішли у вічність
За рідну землю, за свій дім,
За те, щоб щастя було дітям.
Та прагне втішить вона тих,
Хто постраждав, здоров"я втратив,
Та повернувся все ж живим
До рідних й батьківської хати.
У пісні тугу виливать
Й журитись доти вона буде,
Поки хтось хоче воювать
Та гинутимуть марно люди.
І заспокоїться вона,
Як сонце миру усміхнеться,
Забудеться слово "війна"
Та всім щасливо заживеться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779814
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.03.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський