Весна вернулась у мої обійми
в шаленстві твоїх сонячних дощів.
Від мого подиву дерева оніміли –
ти перший пролісок серед моїх снігів.
Вернулась ти, а я не сподівався,
бо сніг лежить ще в закутках душі.
Тобі я вітром, як на сповіді, зізнався,
не знаю, чи почула ти слова усі.
Весна нуртує, пахощами ллється,
і сипле квітами, що першими цвітуть.
Кохання плаче, журиться, сміється…
а солов’ї весною знову гнізда в’ють.
2.03.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2018
автор: Пасічник Анатолій