Всі люди з бідною душею
Частіше садяться на трон.
Одразу ж міряють корону
Не знаючи, що він не Бог.
Перед людьми - він срібний злоток.
А вдома камінь у дирі...
Людей він всіх сприймає,
Як тих мурашок на землі.
Він не побачить материнні сльози,
Що сина свого поховала на війні.
І не відчує біль утрати
Українських наших парубків.
Він лишь верхівка нашого правління-
Він не людина- він машина!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780008
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: Гончаренко Олександра