А за вікном гуде і шаленіє,
Лезгінка біла творить чудеса,
І в голосі шального вітровію
Аж чути заповзятливе «асса!»
Де ж ти узяв кавказького азарту,
Що виграє на збурених ладах
Мій краю врівноваженого гарту?
-твій спокій розлетівся в пух і прах!
Та не силкуйся, пані волохата,
Твоїх погроз жахатися не варт_
Ти запалила у серцях не ватру,
В нас ще крутіший від твого азарт!
Бо на байдужість вже наклали вето,
Підставить кожен серце і плече!
Скажи нам по великому секрету –
Чи Ной таки лаштує свій ковчег?
Щоб від щедроти лагідної хвилі
Зуміли трави густо забуять.
Щоби набралися завзяття й сили
І наші ріки і свята земля.
Пообіцяй! Так хочеться вже вірить!
Добав хоч трішки віри і снаги.
Тоді й лопати роздобудуть крила,
Аби угомонити ці сніги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780031
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: stawitscky