Ми

А  за  вікном  гуде  і  шаленіє,
Лезгінка  біла  творить  чудеса,
І  в  голосі  шального  вітровію
Аж  чути  заповзятливе  «асса!»

Де  ж  ти  узяв  кавказького  азарту,
Що  виграє  на  збурених  ладах
Мій  краю  врівноваженого  гарту?
 -твій  спокій  розлетівся  в  пух  і  прах!

Та  не  силкуйся,  пані  волохата,
Твоїх  погроз  жахатися  не  варт_
Ти  запалила  у  серцях  не  ватру,
В  нас  ще  крутіший  від  твого  азарт!

Бо  на  байдужість  вже  наклали  вето,
Підставить  кожен  серце  і  плече!
Скажи  нам  по  великому  секрету  –
Чи  Ной  таки  лаштує  свій  ковчег?

Щоб  від  щедроти  лагідної  хвилі
Зуміли  трави  густо  забуять.
Щоби  набралися  завзяття  й  сили
І  наші  ріки  і  свята  земля.

Пообіцяй!  Так  хочеться  вже  вірить!
Добав  хоч  трішки  віри  і  снаги.
Тоді  й  лопати  роздобудуть  крила,
Аби  угомонити  ці  сніги.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780031
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: stawitscky