Почуття неможливо укласти в слова.
Ці слова обпікали б немов кропива.
Наші мови ~ одежі, підчас затісні.
Для чуттів це прості монодичні пісні.
Світ бажання тендітніше всіх пелюсток.
Діамант огранений фацетів зо сто.
Я сприймаю тебе крізь алмазний монокль ~
Він заломлює світло. Сатин кімоно
підперезую ззаду. Лише зап’ястки
Виглядають звабливо тоненькі пастки,
Обрамляючи ніжністю вічність і плин ~
Білим золотом о́бід у чорних перлин.
Я тобі напишу неймовірний сюжет,
Шкарлупа обернеться у твір Фаберже.
Домішаю саке у напої із трав ~
Пригадаєш, як мною ти потайки грав.
Розтопив поцілунком тілесне парфе́,
Ми кохались відверто за обрієм сфер,
Мелодійно звучав порцеляновий стан ~
Я невіданим снивом збродила євшан.
Відчуваю, як ти відчуваєш мене.
Зупини швидше мить, бо вона промине!
Поліфонія дотиків мовить про те ~
Для чого наше слово занадто просте.
На потоці натхнення зі скелі урвись,
Хай здійме ніжна музика серце увись!
Симфонічне кохання зіграємо. Твій
Ауфтакт я впіймаю у помаху вій …
© Марґо Ґейко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: Марґо Ґейко