Оборону тримає зимова фортеця,
Ціле військо сніжинок йде на підмогу,
Їй підносить депешу сонце на таці:
Королівні пора збиратись в дорогу.
Хай спакує лише потрібне і цінне
Та шукає собі деінде палати,
Бо вже вельми набридли настрої зимні —
І доволі тут білі савани ткати.
І зима піднімає вії-пір’їни
У ескорті з пажів – дерев у перуках:
Яка вперта весна ця, дівка наївна!
Вона цього листа не візьме у руки!
Чує, вісь скреготить у воза морозу.
Заховав свої сани десь у повітці.
І по личку гордячки скотилися сльози…
Діадему скидає-- йде у намітці..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780098
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2018
автор: Valentyna_S