О, Господи, яка лиха наруга,
Зм.їне шобло вилізло з кубла.
Понад землею сат.нинські вуха,
Й у небо чорна копіть попливла.
Нечисте сім'я матері земної,
Святим вдягало воям кайдани.
Як бидло раком ставили героїв...
Запроданці із стану С.тани.
Невже тобі не соромно Вкраїно,
Невже не бачиш світла у вікні.
Обкурені ж.дове кокаїном...
Навколішки поставили Синів.
Диявол темний розчепірив вуха,
Безкрилий бєркут пір'я розпустив.
Коли в моєї матері недуга,
Вкраїні в груди кігті запустив.
А Київ спить, як по степу герої,
Чи їх розп'яті душі на стіні.
Супроти бидла соколи беззброї,
Орли Вкраїни... гинуть на війні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780132
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: Миколай Волиняк