Таке все звичне і таке чуже…
На серці вогким протягом тривога.
І крає думка боляче ножем,
Чи виведе до світла нас дорога?!
На білому снігу калюжі крові,
Це що реальність, чи жахливий сон?!
На ті ж граблі пани пустоголові
Знов лізуть в бій махаючи кийком.
Немов воскреслий беркут із жахіття,
Кайфує від знущання над людьми…
Напоєне зневірою повітря,
Рік вісімнадцятий…останні дні зими…
Чотири роки від подій трагічних,
А висновків не зроблено мабуть.
Чи мо забувсь дракон олігархічний
Який важкий пройшов народ наш путь?!
Уроку не засвоїли даремно,
Що бунт людський кийками не спинити!
І таймер запустили ви напевно,
Що до кінця почав вам дні лічити…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780133
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2018
автор: Наталка Долинська