Рухатись Києвом слід обережно:
правобережно – лівобережно.
Лихом об землю укотре ще вдариться.
Зникла Вокзальна. Стрічай, тітко Дарнице!
Пальці протерті, торбини картаті
вчаться на «зйомних» роки коротати.
Серцю ніхто не зарадить у пошуках.
Вирвано ро́ки, мов аркуші зошита.
Ледь на Липківського спогади струхли –
знову життя озмістовнюють рухи.
Збляклі світлини зажури не варті.
Їду верховно- і радо- бульварити.
Дарниця в руки не всякому стрибне.
Місце – хитке. Хоч і затишне, рибне.
Певно, вряди́-годи душам дарується –
тим, що за долею вгору деруться,
бачать нагоди, шукають плацдарми,
нюхали порох вокзальних і дарниць.
Щемом гортань ще не раз міцно здавиться,
мовивши в часі загублене: «Дарниця».
© Сашко Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780253
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Олександр Обрій