Репнула брунька й зірвалася цвітом,
свиснув услід дикорослий мигдаль.
Степу ділянка запахла мохіто –
де і поділась зимова печаль.
Певно мені бракувало уваги –
на залицяння вітрів піддалась.
Разом пірнули в весняні розваги,
дарма божилася: ігрищам зась.
Що загубила тернову хустину
ще коли посвистом вабив мигдаль,
пізно схопилась, та зовсім не жаль:
ще красивішу на плечі накину.
03.03.2018
(фото з інтернету)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780317
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.03.2018
автор: Галина_Литовченко