Що ховаєш ти під шкірою
І куди несе тебе швидкоплинний хід думок,
Адже ти як альтернатива сухому годиннику,
Як та що не терпить ніяких умов.
Мозок задовольняється і насичується крихтами
На язику смак збуджує тіло знов і знов,
Ти відкрита, але незбагненна, подарована невідомими силами
Я зачерпую поверхню і мрію захлинутись серед твоїх основ.
В твоїх очах, сонце, ніколи, не хилиться до обрію
І, водночас, не тане місяць серед проміння сонм.
В твоє людське походження мені зовсім не віриться
Ти в тілі світу життєтворча кров.
Сутінки обнімають плечі, мов би, в'юнка жимолость
Ми чекали на вечір, на цей човен, що віднесе від берегів нас двох.
Ми закохані, а значить безсмертні потопельники
Гаснучими зорями опадаєм на дно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780495
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2018
автор: Сильчук Назар